Конем до Зони

«Конем до зони» - це авторський і унікальний кінний похід до периметру Зони Відчуження, а саме центрального КПП Дитятки.
В цьому поході ми на власні очі побачимо чим живе місцевість поблизу закритої території, як вона розвивається незважаючи на сумну історію в минулому, та чим може зацікавити туриста в майбутньому.
Важлива інформація для радіофобів !!!
Рівень радіаційного випромінення на даній тероторії менший рівня в місті Києві та інших великих міст і складає в середньому 8-10 мкР/ч.


Маршрут походу: с. Прибірськ - Хутір "Рубанка" - Хутір "Малачівка" - ліс "Степанівський" - с. Степанки - с. Піски - стела "Чорнобильський район" - КПП "Дитятки" - с. Дитятки - с.Прибірськ

Складність: легка
Кілометраж: 60 км
По 5 годин в сідлі на день
Тривалість: 2 дні 1 ніч
Дати: 27-28 квітня, 1-2 червня 2019 року;
Ціна 3000 грн

У вартість входить:
прокат коня
послуги інструктора
харчування в поході
групове спорядження
трансфер всіх речей на автомобілі
групова аптечка
фотозйомка Ваших пригод
після походу гарячий душ, чай, інтернет.

У вартість не входить:
особисте спорядження (наплічник, спальник, каремат, місце в наметі).
Похід для тих хто невпевнено почувається в сідлі, але хоче цікаву пригоду – два дні відносно легкого походу з чітко визначеною кінцевою точкою,  не просто точкою, а КП «Дитятки», ворота в зону відчуження. Вважається нескладним через відсутність водних переправ та об’їзду великих болотних масивів, єдине що дошкулятиме – це комахи чорнобильських лісів, від яких час від часу потрібно буде тікати конем на швидкості через сосновий ліс).

1-й день

Виїзд з села Прибірськ хуторами «Рубанка» та «Малачівка», далі переїхавши невеличке поле, ми потрапимо в «Степанівський» ліс, який вважається доволі великим і частково заболоченим. Саме тут час від часу трапляються «комашині» пригоди, тобто  можуть з’являтися великі зграї лісових кусючих комах, які намагаються покусати коней, від них потрібно буде час від часу  відриватися в галопі), тому це додасть адреналіну. Проїхавши лісовий масив, ми виїдемо в с. Степанки, на честь якого названо ліс. Село – яскравий представник чорнобильської депресії, населення скоротилося до 12 осіб, більшість хат закинуті, що створює постапокаліптичне враження.

Далі кілька кілометрів маршрут йтиме асвальтованою дорогою на якій майже ніколи немає машин, що теж доповнить наші враження. Обабіч дороги тягнутиметься непрохідне болото та ліс.

Так потроху ми вийдемо до села Піски (колишня назва – Кінна видумка, таку назву мало через намагання місцевого поміщика заснувати кінний завод, який не пережив 18 – 20 роки минулого століття. Тут на великій галявині стаємо на відпочинок і привал для людей і коней, та невеличкий перекус. Так як комашине царство чорнобильського полісся дуже дошкуляє коням, то ми, а точніше коні матимуть важливий перепочинок на території села на мальовничій галявині вкритій соковитою травою, в селах комах в десятки разів менше).

Після перепочинк входимо в найбільш дику частину лісів, з величезними масивами болів, горілого лісу, виворотнів, які треба  об’їхати. І так триватиме аж до колишнього кордону Чорнобильського району. Де біля знаку «Чорнобильський район» ми виїдемо на пряму дорогу до Дитяток. Далі фотосесія біля КПП, йдемо в напрямку села Дитятки, де встановлюємо табір, розводимо вогнище та готуємо вечерю. Потім вечірні посиденьки та розмови про день та міцний сон.

2-й день

На наступний день, ми рухаємося тим же маршрутом з відхиленнями для цікавішого проводження часу, але вже відчуваємо себе впевненими вершниками, які звикли до свого коня, ну і звичайно відчуваємо які м’язи ми маємо на ногах, спині, і розуміємо наших предків, точніше їх спосіб мандрувати)

По поверненні на базу всі отримують душ, чай, інтернет)

Ну і ніхто не гарантує, що в лісі ви не зустрінете купу диких звірів, а в цих лісах можна зустріти лося, оленя, вовка, козу, рись, єнота, орла і ще купу маленьких звірів.